Для Моше Фейгліна це вже не просто політика. Після того як він втратив онука на війні, боротьба за ідентичність та безпеку держави стала особистою обітницею.
«Я не шукаю посад і не шукаю крісел. Я бачу майбутнє наших дітей та онуків. Майбутнє народу Ізраїлю. Я присягнув боротися за цю правду до останнього подиху».
Зеут: 30 років правди — від опору до лідерства
Історія партії «Зеут» та її лідера Моше Фейгліна — це історія рідкісної для ізраїльського ландшафту ідеологічної послідовності. Все почалося 30 років тому: Моше Фейглін заснував рух «Зо Арцейну» та підняв прапор опору Угодам в Осло. У той час як багато хто піддався на обіцянки фальшивого миру, Фейглін попереджав про наслідки введення десятків тисяч терористів у саме серце країни. З того часу і до сьогодні він залишається чистим голосом, який не піддався термінології відступу — від боротьби проти Осло до встановлення першого намету в Гуш-Катіфі у спробі зупинити депортацію.
7 жовтня: коли реальність зустрілася з правдою
Протягом років попередження табору «Зеут» відсувалися на узбіччя, але 7 жовтня правда відкрилася у всій своїй болючій силі. Реальність довела, що «бачення Осло» зазнало краху і що єврейська більшість в Ізраїлі тепер прагне нового шляху — більше не управління конфліктом, а перемоги та вирішального результату. Це не пророцтво — це лідерство з упорядкованим світоглядом, яке бачило напис на стіні.
Коли правда звучить як божевілля
Про мене кажуть, що я «радикал». Давайте подивимося, що насправді є радикальним: те, що ХАМАС вирізає нас у нашому власному домі — хіба це не радикально? Те, що ціни на житло перетворили молоді пари на рабів банків — хіба це не радикально? Те, що потрібно просити дозволу у Вашингтона, щоб захистити наших дітей — хіба це нормально? Правда полягає в тому, що радикальний не я — це реальність стала радикальною. Я пропоную не радикалізм, я пропоную здоровий глузд: повернутися до нашої ідентичності, нашої свободи та нашого права власності на цю землю. У божевільній реальності лише правда є якорем.




